Людина має право на утому...
На те ,щоб не утриматись від сліз...
Сховатися від світу в себе вдома...
Або втікти у тихий темний ліс...
Людина не залізна... Вона може
Стомитися від всього в якусь мить...
До інших стати трішечки ворожа
І виказати все, що їй болить...
Засуджувать не треба поспішати,
У душу заглядати їй не слід...
Людина має право не встояти,
Не втримати на плечах цілий світ...
Людина має право на невдачі,
На помилки ,падіння у житті...
І ці моменти слабкості не значать,
Що має потонути в каятті...
Людині треба просто розуміння,
Не осуд і не жалість-співчуття!
Не треба в неї кидати каміння,
Стомитись може кожен від життя...
Не слід казать:"Мені б твої проблеми!
Є ті кому ще важче ніж тобі!"
Це вірно,та душа у всіх окрема...
Не слід усіх судити по собі...
Ми люди -ми не роботи залізні...
Ми можемо стомитись в якусь мить...
Причини можуть бути зовсім різні...
Людину треба просто зрозуміть...
Хтось може крикнуть в запалі щось грізно,
А потім шкодувать за ті слова...
Пробач йому -людина не залізна...
Усі ми робим помилки бува...
Щодня в метро, у черзі, чи крамниці
Ми бачимо розлючених людей...
Здається, їм дай волю посвариться,
Сварилися б невпинно цілий день...
Але ,якщо замислитись, а може,
Усе насправді зовсім навпаки....
Стомилися,тому такі ворожі,
Чому б не простягнути їм руки?
Згадайте ,чи ви самі не робили
У запалі в образі щось таке,
Що стримати у мить ту не зуміли,
Щось геть на вас не схоже і гірке...
Щасливі не кричать тобі у спину...
Кричать нещасні ,ті кому болить...
Не слід судить людину-бо людина
Не втриматися може в якусь мить...
Давайте станем трішечки добріші,
Розбудимо у серці співчуття...
І стануть зразу люди щасливіше
І легшим стане в кожного життя...
Давайте будем іншим дарувати
Тепло своє підтримку і добро...
І навіть коли важко пам'ятати,
Усі ми люди,що б там не було...